Forum of Mena

Поймали насильника, сбежавшего из Домницкого исправительного центра- 32-летнего Игоря Шпанарського, сбежавшего из Домницкого исправительного центра (там отбывают наказание бывшие правоохранители)

http://val.ua/i/news... alt='Поймали насильника, сбежавшего из Домницкого исправительного центра, аж в Тирасполе.' class='' width='300px'>

7 января поймали, - сообщил полковник Иван Кочубей, начальник управления Государственной пенитенциарной службы в области.

- Нашли его только в Тирасполе, в Приднестровье (т.е. за рубежом), - рассказывает Иван Иванович. - За пять дней до его задержания было решено повторить ориентировки о розыске Шпанарського. Ориентирование разослали по всем отделам и управлениям милиции Украины. И вот удача. Оказывается, беглец все это время жил в Тирасполе - пристав к женщине с ребенком, завел друзей! Один из товарищей купил машину. Они ее замачивали, и, видимо, спиртного не хватило, и друзья пошли в магазин. Там вели неприлично, и на них обратил внимание наряд ППС (патрульно-постовой службы). их забрали в милицию, начали устанавливать личности. Поскольку Шпанарський из Украины, позвонили в милицию Одессы (туда ближе Тирасполя). Из Одессы ответили: «Так это же наш беглец из исправительного центра! На него есть ориентировка ».

28 января с поселка Гребенники Великомихайловского района Одесской области Шпанарського доставили в Менского райотдела милиции. Так еще 12 ноября в отношении него было возбуждено уголовное дело за побег.

Напомню. 11 ноября Игорь Шпанарський, осужденный за изнасилование 17-летней девушки в Киеве до девяти лет лишения свободы, сбежал во время выполнения работ за пределами Домницкого исправительного центра. Он, как бывший сотрудник правоохранительных органов (работал младшим инспектором по режиму и надзору (надзиратель), был после приговора суда помещен в исправительной колонии в поселке Макошино Менского района. После отсидки половины срока был направлен в Домницкого исправительного центра. Это учреждение с облегченными условиями пребывания осужденных. После шести месяцев пребывания там заключенные могут работать. Игорь приступил к работе в августе, а через три месяца бежал из предприятия «Мар-нянська птица» из поселка Березна Менского района. Шпанарський вместе с еще десятью поселенцами было грузить или убирать. Один из сотрудников птицефабрики забрал его и еще троих осужденных грузить дрова. Младший инспектор, который присматривал за преступниками, остался с группой из семи человек, а остальные четверо, поехали без присмотра. Этим Шпанарський и воспользовался. Спокойно добрался до Чернигова, продал мобилку и поехал в Киев. Далее его след потерялся.

Инспектор, который вовремя не доложил о побеге осужденного, на следующий день после ЧП уволился с работы.

Теперь Шпанарському придется досиживать четыре года плюс срок за побег. А это от трех до пяти лет. На какой срок - решит суд.

Сейчас он сидит в изоляторе временного содержания Менского райотдела.

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...
http://monitor.cn.ua...

У центрі Мени з’явився сніговий зоопарк

Марія Портная із сином Євгенієм та сусідкою Кристиною Маринченко біля снігових звірів.

http://monitor.cn.ua... alt=''>

“Там на невидимих доріжках сліди небачених звірів…” – так описав чарівну казку Олександр Пушкін. А на дитячий майданчик менської п’ятиповерхівки по вулиці Суворова, 3 небачені звірі завітали “особисто”.

До редакції зателефонували і повідомили про цілий парк снігових скульптур, який з’явився на подвір’ї одного з менських багатоквартирних будинків. Зацікавившись, вирушаємо на місце.

Поряд із дитячим майданчиком, в оточенні різноманітних снігових фігур помічаю молоду жінку, чоловіка і хлопчика років чотирьох – п’яти. Підходжу, знайомимося.

Сім’я Портних проживає в одній із квартир цього будинку. Марія і Віктор – приватні підприємці, зараз, як вони кажуть, зробили собі невелику відпустку.

А навколо нас – снігові скульптури: веселий тигр, зубастий крокодил, черепашка, дельфін, заєць із цілою “бригадою” сніговиків, троянда.

– Машо, – звертаюся до співрозмовниці. – Хто придумав створити таке диво?

– Це все Женька, – Марія киває на сина, що з дуже серйозним виглядом заклопотано копирсається в снігу. – Після першого снігопаду вийшли прогулятися сім’єю на подвір’я і зліпили першого сніговика. Потім Євгеній: “А зробіть зайчика”. І пішло, поїхало… Він у нас головний генератор ідей, а ми вже з чоловіком – “снігові будівельники”.

Марія і Віктор вирізають фігурки маленькими лопаточками зі злежаного снігу ще й розфарбовують їх водяним розчином акварелі. Запрошують усіх завітати до казкового містечка, аби тільки не руйнували.

І хоча Марія Портная має вищу освіту, за фахом – спеціаліст із образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і викладач у молодших класах, мені здається – це не головне. Ще потрібно мати в душі незгаслу іскру творчості і любові до оточуючого світу. І тоді, на радість дітям і дорослим, з’явиться справжня чарівна казка.

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

У Мені відкрили головну ялинку району. Фото

http://nslovo.com/bl... title='Переглянути всі публікації від Валерій Тихонов'>Валерій Тихонов www.nslovo.comhttp://nslovo.com/bl... title='17:13' rel='bookmark'>

Сьогодні, 23 грудня, на центральній площі Мени відкрито Новорічну ялинку.

Вперше головною ялинкою району стало посаджене навесні на площі живе дерево.

https://lh3.googleus... height='428' width='640'>

https://lh5.googleus... height='428' width='640'>

https://lh4.googleus... height='428' width='640'>

https://lh4.googleus... height='640' width='428'>

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

Аварія в Менському районі. Знову автобус і постраждалі

Чергова аварія маршрутки і автобуса трапилася учора в Менському районі. Тілесні ушкодження пасажирів дозволили поки що уникнути госпіталізації.

Про це Високому Валу повідомляє управління на надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської аварії Чернігівської облдержадміністрації.

На 58 км автодороги Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч (Менський район) о 15 год. 50 хв. 22 грудня водій автобуса 'БАЗ А079.23', який здійснював пасажирські перевезення за маршрутом 'Київ-Семенівка', не вибрав безпечної швидкості. Він не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем 'МЕРСЕДЕС-БЕНЦ СПРІНТЕР'.

Внаслідок пригоди водій автомобіля 'МЕРСЕДЕС-БЕНЦ СПРІНТЕР' та 2 пасажира автобуса 'БАЗ А079.23'отримали тілесні ушкодження, після надання медичної допомоги постраждалі від госпіталізації відмовилися.:

| 23.12.2011 р. http://www.newvv.net...>Високий Вал

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

Працевлаштування по-менськи

http://siver.com.ua/...> http://siver.com.ua

http://www.gorod.cn.... height='314' width='500'>

Новенький Центр зайнятості у Мені. На нього гроші є

Я вчитель історії та правознавства і вже протягом двох років не можу знайти роботу не те що за спеціальністю, а взагалі ніякої. Але хіба я один такий?
Я навмисне не вказую прізвища, так як цих «дійових осіб» і так всі знають в нашому районі. А для тих, хто їх не знає, прізвища нічого не говорять. Але запевняю, що за кожним рядком і фразою стоять конкретні особи і конкретні факти. Та й мав я за мету показати, що справа не в окремих особистостях, а в системі в цілому.

Екскурс в історію України. Що важливіше: освіта чи родинні зв’язки?

Хабарництво, по-модному назване корупцією – ось, що є основою повсякденного життя в Україні. Корупція – як іржа, що роз’їдає не тільки нашу країну, органи влади, а й наші душі. Корупція – це не особливість саме України, а скоріше недолік всіх державних систем світу. Немає жодної країни, де б гроші і родинні зв’язки нічого не вирішували. Однак в Україні корупція має більш давню історію і традиції, ніж в інших державах. Її початки сягають створення першої повноцінної державної системи у слов’ян.

Найцікавішим прикладом в історії є сходження на вершину влади останнього гетьмана України Кирила Розумовського, що правив з 1750 по 1764 рік. Завдяки тому, що його старший брат Олексій був «дуже близьким другом» імператриці Російської Імперії, Розумовський мав блискавичну кар’єру. В 16 років він отримав титул графа. У 18 років він був призначений Президентом Академії Наук в Петербурзі. «І диво-дивне сподіялось у світі: вісімнадцятирічного парубійка, вчорашнього підпаска, призначають... президентом Петербурзької Академії Наук! … Ні серйозної освіти, ні хоч чогось подібного до наукових праць - і на тобі: президент Академії! Втім про те, що він син козака Розума з якогось там українського хутора, вже забуто» (Б.Сушинський. Козацькі вожді України. т.2).

Навіть видатному російському вченому Михайлу Ломоносову така швидка кар’єра і не снилася, бо він всього в житті досягав своєю власною працею і розумом. У 22 роки Кирило Розумовський став гетьманом України. Нехай кожен залишається при своїй думці, однак у мене особисто, як в історика, цей гетьман-вискочка не викликає належної поваги. Посівши гетьманство з царської ласки, він так і не проявив хисту державного діяча, виразника інтересів України. З перших днів на високій посаді К.Розумовський насамперед подбав про власне збагачення та соціальне зростання своїх bродичів, як близьких, так і далеких.

Сучасна Україна

А хіба в сучасній Україні щось відрізняється?
Нині таких «занадторозумовських» навіть більше, ніж можна уявити. Згадайте хоча б колишнього секретаря Київради (до речі його дід-поет родом з Менського району) Олеся Довгого. Це миле дитятко в свій юний вік умудрилося попрацювати на такій високій посаді! Ну а про українських 30-річних генералів мабуть теж усі чули. Такого точно ніде в світі немає.

До чого тут, скажете, все це? Справа в тому, що і в наші часи навіть на районному рівні при тому, що ніби-то всі рівні перед законом, можливості працевлаштування у всіх громадян далеко не однакові. Деякі особи, попрацювавши лише якісь рік-два в школі, умудряються влаштовуватись на роботу в відділ освіти РДА та райметодкабінет. Також на різні посади в відділи райдержадміністрації влаштовуються новоспечені педагоги та інші спеціалісти. Скажете: щастить людям? Чи може вони дійсно кращі чи розумніші за інших? Я чомусь так не думаю. Справа не в розумі, а в тому, що всі ми живемо в різних вимірах, де одні в житті можуть мати все, що захочуть, а інші змушені задовольнятися лише недоїдками з панського столу.

Чому, маючи однакову педагогічну освіту, одні змушені по 5-10 років їздити на роботу з Мени в сільські школи, розташовані за 20-50 км від неї, а інші – ледь закінчивши вуз, мають роботу вже через два тижні по його закінченню в самому райцентрі? Як же тоді з конституційним правом на рівність усіх перед законом? Приміром, стаття 24, розділ ІІ Конституції України гласить: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Тож можна тільки здогадуватися, за якими ознаками окремі особи так швидко одержують робочі місця.

Стаття 43 Конституції України забезпечує кожному право на працю. Однак я ніде в законах і досі не знайшов механізму виконання цієї статті Основного Закону держави. Яким чином на практиці вона повинна реалізовуватись? Як і яким чином держава забезпечує всім громадянам рівні можливості для обрання професії та гарантує їм право на працю? А якщо такого механізму немає, то все написане в Конституції так і залишається на папері, бо на практиці, в житті все відбувається абсолютно протилежно. Я в реальному житті так і не побачив рівних умов при працевлаштуванні. Те, що ми можемо вільно обирати професію, частково є правдою. Але чи зможемо ми потім вільно влаштуватися на роботу? Чи зможемо ми, звичайні смертні, вижити серед кумівства, хабарництва та байдужості, що панують і в сучасні часи? Україна фактично ніколи не була правовою державою і навряд чи буде. Мені так здається, що чим далі, тим більше українська система влади і розподілу бюджетних робочих місць стає схожою на якусь модель відсталого середньовічного феодального князівства, де одні люди – знатного роду, а всі інші – чернь, холопи і смерди. Коли місцеві «князьки» вирішують долю всіх інших людей: куди і кого влаштувати на роботу, а кому взагалі її не дати.

Будуємо і ремонтуємо під час кризи

Змінився Президент України, змінилося районне начальство, проте в житті простих громадян не відбулося жодних покращень. Ситуація з працевлаштуванням, дивні призначення -- все відбувається за старою схемою, як при колишніх районних керівниках, так і при нинішніх. Роботу знайти в нашому районі нелегко, як і в інших районах нашої відсталої Чернігівської області.

Зате новенький Центр Зайнятості, або просто в народі «Біржа праці» аж мигтить на фоні тотальної економічної кризи, безробіття та розвалених підприємств Менського району. Будівництво новеньких центрів зайнятості та ремонти фасадів приміщень адміністрацій в період такої глибокої економічної смути дуже схоже на танці під час похорону. Проте, мабуть саме таким чином українська держава дбає про безробітних, замість того, щоб створювати нові робочі місця, або хоча б не заважати робити це іншим. До речі, прізвище директорки Центру Зайнятості таке ж як і в одного з колишніх високопосадовців району, що дуже полюбляв ремонтувати фасади державних приміщень.

Родичі вони чи однофамільці? Дивний збіг. От тільки цікаво: невже свого сина директорка відправила б працювати на якусь важку роботу не за спеціальністю, наприклад, на завод пресувальником сиру чи трамбувальником силосу на ферму, куди зазвичай і дає направлення Центр Зайнятості дипломованим спеціалістам? А ще змушують нас повірити в те, що це ми, безробітні, самі винні в усьому, що ми не хочемо працювати, а лише хочемо отримувати виплати по безробіттю. Змушують нас повірити в те, що ми всі ледарі, нероби. Це все схоже не на що інше, як знущання з безробітних.

Анатолій Магула

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

Волонтерами стали 258 жителів Менщини

www.nslovo.comhttp://nslovo.com/bl... title='09:46' rel='bookmark'>

Рік нинішній було оголошено Міжнародним роком волонтерів. У нашому районі добровільних помічників налічується 258 чоловік. Вони обслуговують понад дві тисячі осіб, які потребують сторонньої допомоги. Близько ста пенсіонерів роблять добру справу – опікуються старшими за свій вік, вони теж волонтери.

Служить прикладом

У районі створено волонтерський центр, який підпорядкований районній раді організації ветеранів України. Очолює його Анатолій Кишінька, колишній працівник міліції.

– Ми створили волонтерські групи у кожній первинній ветеранській організації, – розповідає Анатолій Степанович, – є вони і в школах. А ще плідно працює ветеранська група, принцип якої в тому, аби ветеран надавав допомогу ветерану.

Анатолій Кишінька власним прикладом демонструє, як це треба робити. Уже багато років надає допомогу сім’ям, в яких помер ветеран. Він збирає необхідні документи для поховання, отримує і передає рідним гроші. Згорьовані близькі не йдуть ні в лікарню, ні в РАГС, ні в Пенсійний фонд, ні на пошту – усі ці турботи бере на себе Анатолій Степанович.

А ще він організовує відвідини ветеранів у лікарнях і госпіталях, вдома. Приносять волонтери хворим продукти, свіжі газети і, звичайно ж, тепле слово.

Перукар, медсестра – теж волонтери

Територіальний центр організовує для літніх людей святкові обіди, концерти. У центрі працюють перукар, швачка, майстер по ремонту взуття. До послуг ветеранів – медсестра і масажист.

Працівники територіального центру сприяють, аби пенсіонери могли придбати молоко та хліб за більш прийнятними, ніж ринкові, цінами. У терцентрі створено чотири відділення. Одне з них – соціальної допомоги – надає 44 види послуг на дому. Кращими працівниками зарекомендували себе медична сестра Ольга Уруфова, перукар Світлана Бабченко, працівник з комплексного обслуговування та ремонту будинків Віталій Дем’яненко, соціальний працівник з Жовтневого Ольга Щеглова.

Центр тісно співпрацює з Червоним Хрестом – разом провели акцію «П’ять картоплин», під час якої зібрали 230 кілограмів картоплі і передали її п’ятьом пенсіонерам. Ще ветерани отримують від Червоного Хреста миючі засоби – мило, шампунь.

Медсестра терцентру Ольга Уруфова робить хворим ветеранам ін’єкції, вимірює тиск як у відділенні, так і вдома у пенсіонерів.

Відділенням організації надання адресної натуральної та грошової допомоги залучаються підприємства та організації до волонтерського руху, надання благодійної допомоги.

Не без уваги і постійного піклування проживають ветерани у Стольненському відділенні постійного та тимчасового перебування. Для них створені всі умови – чотириразове харчування, медичне обслуговування. У відділені чисто, тепло, діє санітарно-гігієнічний комплекс.

Тимурівці, козачата…

Учні шкіл – чи не найактивніші волонтери. Добре ця робота поставлена у Жовтневому, Киселівці, районній гімназії та міській школі імені Т.Г.Шевченка. Меняни похилого віку добре знають гімназистів Олексія Левшонка, Станіслава Кудіна, Костянтина Борисенка та Дениса Маринченка, а також учнів міської школи Олександра Бабича, Олексія Котченка та Євгенію Бондаренко. Ці діти входять до складу груп волонтерів, тимурівських команд, загонів милосердя, козачат.
http://nslovo.com/bl... rel='attachment wp-att-12671'>http://nslovo.com/wp... alt='' title='DIGITAL CAMERA' class='alignleft size-full wp-image-12671' height='353' width='640'>
Волонтари Киселівської школи (на фото) постійно опікуються матір’ю загиблого в Афганістані Сергія Титовського. А ще діти прибирають вулиці села, відвідують місцевий дитсадок, де виготовляють разом з його вихованцями іграшки, роздатковий матеріал.

Добре поставлена волонтерська робота і в Макошинській школі, а також у селищній благодійній організації «Нащадки АРАТТИ». Школярі і молодь опікуються ветеранами, прибирають берег Десни, організовують цікаві масові заходи для багатодітних родин, одиноких пенсіонерів, вихованців дитсадка.

Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно у волонтерському русі, за що неодноразово відзначався як районною владою, так і обласною. На базі молодіжного центру організовувалися семінари, практикуми для соціальних працівників області по поширенню досвіду волонтерського руху.

На нещодавньому спеціальному засіданні президії районної ради ветеранської організації і волонтерського центру, яке відбулося у райдержадміністрації, перший заступник голови РДА Володимир Василенко високо оцінив роботу волонтерського центру, відзначив кращих добровільних помічників, які служать і старим, і малим.

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

У Мені відкрито пам’ятник героям-чорнобильцям

www.nslovo.com
http://nslovo.com/bl... title='16:22' rel='bookmark'>

http://nslovo.com/bl... rel='attachment wp-att-12639'>http://nslovo.com/wp... alt='' title='chornob' class='alignleft size-full wp-image-12639' height='480' width='640'>У День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС неподалік обеліску Слави у Мені відбулася церемонія відкриття пам’ятного знаку героям-чорнобильцям.

Учасники заходу вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. До підніжжя пам’ятника покладено вінки та квіти. А настоятель Свято-Троїцького храму отець Василь провів громадянську панахиду.

У церемонії відкриття пам’ятного знака взяли участь керівники району, міста, жителі Мени, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вдови загиблих та померлих ліквідаторів.

Пам’ятний знак споруджено за ініціативи голови районної організації Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля Валентина Зимницького. Коштами на спорудження знака допомогли районна та міська влада, підприємці району, чорнобильці, вдови загиблих та громадськість.

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...

26 листопада – День пам’яті жертв голодоморів. Фото

http://nslovo.com/bl... title='10:01' rel='bookmark'>www.nslovo.com фото Валерія Тихонова.

http://nslovo.com/bl... rel='attachment wp-att-12494'>http://nslovo.com/wp... alt='' height='161' width='135'>У п’ятницю у міському сквері біля пам’ятника жертвам голодомору відбувся мітинг-реквієм, у якому взяли участь представники органів місцевої влади, голови територіальних громад, духовенство, жителі міста.

Перед присутніми виступив голова районної ради Володимир Невжинський.

Після хвилини мовчання була проведена панахида за убієнними голодом.

По закінченню панахиди учасники заходу поклали траурні вінки, кетяги калини, хліб, квіти та поставили запалені свічки до пам’ятника.

https://lh6.googleus... alt='' height='518' width='640'>

https://lh5.googleus... alt='' height='419' width='640'>

https://lh5.googleus... alt='' height='428' width='640'>

https://lh5.googleus... alt='' height='471' width='640'>

https://lh6.googleus... alt='' height='464' width='640'>

https://lh6.googleus... alt='' height='436' width='640'>

http://nslovo.com/bl... target='_blank'>

Михайло Троцик Topic: Новини Менщини...
Навколокомунальні пристрасті Мениhttp://siver.com.ua/... target='_blank' title='Натисніть для перегляду в повному розмірі...'>

http://siver.com.ua/... align='left'> У сумнозвісні радянські часи важливою зброєю тогочасних спецслужб було розпускання пліток та чуток для формування певної громадської думки. І хоч від часу розпаду СРСР два десятиліття минуло, окремі політичні сили та їхні діячі намагаються сповна використовувати КДБістські методи роботи. Це можна продемонструвати на прикладі Мени.

Деякі відомі партії лівого спрямування цілком серйозно стверджують, начебто у місті склалася напружена ситуація через очікуване підвищення тарифів на воду та водовідведення. Але ж де докази такої напруги? «Якщо її немає, то в наших інтересах створити хоча б її ілюзію», — вирішили очільники Мени. Така спроба була зроблена під час зборів менян, які у вересні скликав міський голова Федір Фесюн. Для цього навіть великий зал районного будинку культури орендував. Але на збори зійшлося не більше сотні людей, серед яких — кілька активних прихильників лівих, котрі іноді намагалися свої думки викрикувати з місця. У цілком демократичному і відкритому дусі без будь-якої аргументації. Масового ж зібрання громади не вийшло.

Бо людей турбують не так вода і водовідведення, як щоденне зростання цін і тарифів на всі послуги і товари, повне скасування пільг, масове безробіття. Громадян обурює те, що нинішнє керівництво району через відсутність нормального фінансування та свою пасивність мало що робить для розв’язання соціально-економічних проблем міста та району. Натомість зайняте хіба що працевлаштуванням родичів, спробами перепідпорядкувати собі сферу послуг, яка здатна приносити хоч якісь прибутки. Це добре видно на прикладі боротьби за воду та водовідведення. При цьому зовсім не називаються шляхи здешевлення послуг. Чути лише голослівні обіцянки: «Гарантовано знизимо тарифи». От тільки як і за рахунок чого? Відповіді на це справедливе запитання мер міста не дає. Але солідні обіцянки викликають серйозні роздуми: «Ну скільки ще часу такі популісти дуритимуть людей, скільки вішатимуть локшину на їхні вуха?»

Разом з тим у Мені помітно гірше прибирають сміття, не поліпшилась якість води. Так і не спроможуться добудувати станцію знезалізнення води, каналізаційно-насосну станцію. На їх спорудження у попередні роки були витрачені мільйони, тепер же не можуть віднайти кілька сотень тисяч гривень, щоб довести справу до завершення.

Та що там будівництво! Багато тижнів підряд вуличне освітлення в Мені вмикається тоді, коли ще видно надворі. Люди обурюються такому марнотратству, але це мало хвилює керівництво міста.

А щодо соціальної напруги, яка ввижається деяким лівим політичним силам, то вона, за такої політики діючої влади, дійсно не за горами. Просто люди ще не дійшли до тієї точки кипіння, яка виводить на майдани та вулиці. І в тій ситуації народ не потребуватиме підбурювання лівих партій, які нині активно підтримують діючий режим і водночас усіляко імітують боротьбу за народні інтереси.

Валерій МАГУЛА, депутат Менської райради
http://siver.com.ua/

Close